Найзаповітніше бажання ромашки

Читати казку: Найзаповітніше бажання ромашки

Зграя метеликів кружляла під хмарами й лише один маленький метелик самотньо сидів на траві. Звісно, він теж хотів літати зі своїми друзями та от біда, метелику не пощастило. Він народився з одним крилом. І скільки не намагався злетіти, йому не вдавалося.
Залишалося метеликові й цього разу з сумом спостерігати за тим, як його друзі розмахують своїми крилами у повітрі, пританцьовуючи в різні боки, щоб зігрітися теплом вранішнього сонечка.
Аж раптом метелик відчув, як над ним хтось схилився. Він подумав, що перед ним якийсь звір чи птах й закрив очі від страху, чекаючи, що буде далі. Метелик помилився. Перед ним схилився не птах чи звір, а звичайна польова ромашка.
Вона посміхнулась і торкнувшись до його крила своїм зеленим листям, ввічливо привіталася і запитала:
— Чому сумуєш, метелику?
— О, — зітхнув метелик і розповів ромашці про свою біду.
— Шкода, ти не можеш літати, як інші метелики. Але я можу це виправити. — відповіла ромашка. — Я подарую тобі свою пелюстку. З неї ми зробимо друге крило і ти зможеш кружляти над хмарами, коли захочеш.
І перш ніж метелик встиг щось відповісти, ромашка простягнула йому одну із своїх пелюсток. Метелик приміряв її й диво, вона стала йому, як друге крило. Радості метелика не було меж. Він весело стрибав і кружляв довкола ромашки, постійно повторюючи, що не знає, чи зможе їй колись віддячити.
Та ромашка лише посміхнулася у відповідь і сказала, що якщо він час від часу буде прилітати до неї й розповідати, що бачив, коли кружляв над хмарами, це її порадує. Бо вона щодня бачить лише шматочок землі довкола себе, а світ такий великий і прекрасний й ним хочеться милуватися без зупину.
На жаль заповітному бажанню ромашки неможливо здійснитися. Вона лише квітка. Її коріння сидить глибоко в ґрунті й на відміну від метелика, ромашка ніколи не підніметься високо в небо.
Метелик задумався. Йому хотілося, аби ромашка, як і він, могла кружляти у небі й побачити все, що тепер бачить він. Довго думав метелик, що можна зробити задля допомоги ромашці й вирішив зробити все можливе і неможливе, аби мрія ромашки здійснилася.
І от здійнявшись в небо, він полетів до своїх друзів метеликів і почав розпитувати їх, чи часом не знають вони, як можна показати квітці, що робиться тут нагорі. Один за одним метелики казали, що це неможливо й лиш розгублено розводили крильцями в різні боки. Аж раптом його почув один з птахів, що пролітав поряд:
— Тільки сонечко може зробити так, що квітка підніметься в небо й після прогулянки зможе повернутися на галявину і далі цвісти та радувати нас щодня своєю польовою вродою.
Подякував метелик птахові, змахнув крильцями та піднявся до сонечка.
— Пане сонечко, чи не могли б ви одній квітці допомогти. В неї є мрія, вона дуже хоче… — і метелик розповів про заповітне бажання ромашки.
Вислухало сонечко метелика, задумалося: